Днями в Кропивницькому, в Музеї мистецтв, відбулася презентація третьої художньої книги кропивницького письменника, багаторічного головреда обласної газети “Народне слово” та заслуженого журналіста України Валерія М’ятовича. На відміну від роману “Номенклатурний декамерон” і повісті “Хай святиться ім’я твоє”, головні герої яких багатьом нагадували відомих у Кропивницькому людей, герої нового твору “Хазяйка крамниці” та описані в ньому події — повністю вигадані. Принаймні так у розмові з “Без купюр” стверджує автор. Ось, що він розповів про свій новий творчий доробок нашому виданню.
Фото Музею мистецтв
– Почав писати цю повість п’ять років тому, коли в якийсь момент у голові з’явився початок. Він мене захопив і я став думати над тим, як далі розвиватиметься сюжет. Вcе повністю вигадане, прототипів серед головних героїв немає. Але мені довелося зробити перерву і зосередитися на іншій книзі “Хай святиться ім’я твоє”, тому що вона мені здавалася більш актуальною на той момент, адже розповідає про події, які передували війні. Коли я її видав, у квітні 2022 року, — повернувся до повісті “Хазяйка крамниці”, – ділиться хронологією творчого процесу Валерій Павлович.
Фото Музею мистецтв
За відгуками читачів, твір вдався досить широкоплановим, тож його цілком можна вважати повноцінним романом, а не повістю. І дехто, як, наприклад, колишній директор обласної філармонії Микола Кравченко, не радить читати її на ніч. Адже автор створив сюжет на містичному тлі, центральними персонажами якого крім журналістів стали відьми…
– Закінчення далося дуже важко, бо одна з героїнь — це нечиста сила, відьма. Мені іноді навіть здавалося, що вона мені шкодила, заважала писати (сміється, – ред.). Але я таки доклав зусиль і закінчив, щоб книга побачила світ.
Автор зізнається, що спочатку трохи боявся, як твір такого плану сприймуть шанувальники. Але після перших відгуків зітхнув із полегшенням і сьогодні дуже втішений високими оцінками як пересічних читачів, так і колег по письменницькому цеху.
В основі сюжету — близька автору журналістська робота. Головний герой — молодий журналіст, який отримав редакційне завдання — вивчити скаргу. Йому довелося поїхати в одне село, де він потрапляє під вплив жінки з надприродними здібностями.
Головна ідея твору, за словами письменника, — це важливість справжніх, щирих почуттів.
– Книга про людські стосунки, але оминути історію і політику я не зміг. У творі також ідеться про село, в якому під час Голодомору померло чи не найбільше людей, хоча його жителі чинили опір радянській владі. Одна жінка з Запоріжжя після прочитання книги написала, що знайома з історією таких українських сіл, які повставали проти колективізації. Їх оточували внутрішні війська і влаштовували харчову блокаду, а за найактивнішими селянами полювала міліція. Тож попри містику, цей твій навряд чи можна сприймати за легкий і відірваний від реальності, – констатував автор.
